Від Тати: вірш "Тобі, людино..."

Тата Щукіна

Тобі, людино...

Чарівна Людино, цар-лебідь прекрасна!

Велика в єднанні, у ньому ж опасна...

Людино! Звернись до природи, до краю.

Звернись лиш, побачиш, що краще немає.

Торкнися вустами пелюсточок квітів,

Що ніжно ховають холодну росу.

Діждися схід сонця, поглянь серед віття -

Там чисту і томну побачиш красу.

Не руш, не іди, не біжи вперед себе.

Затримайсь на мить, подивись навкруги.

Це - твій відпочинок, твій сон, твоя нене,

Це - істина в твоїй душі.

Хай жарким вогнем це тебе зігріває,

Хай збуджує мрії, любов,

Хай з чистого струму тебе напуває,

Дає тобі радість і кров.

Що з долею стало? Що нами забуте?

Чому моє серце немов би то скуте?

Чому свою землю ми не бережемо?

Чому це життя, цю красу невід’ємну

Ми губимо в буднях, ми сіємо в пил?

Де ж зернятку дружності вибрати сил?

І дітям скажу і прадітям:

„ Дивіться, маленькі, сюди:

В долоньках у вас завжди світить

Проміннячко людяності.

І доки в вас вистачить сили

Не дайте згасити його,

Розкрийте поширше долоні,

Зверніться до світу всього,

Щоб кожна людина прекрасно

Збагнула - вона НЕ ОПАСНА!!! ”