Сварог
Походження та етимологія
За слов'янською міфологією Сварог є небесним ковалем, що викував Світ, покровителем ковальства та ковалів, а також опікуном ремесла, який населив Землю різними істотами, створив перших людей, став покровителем шлюбу та родини. Є винахідником плугу та жорен, навчив людей молоти зерно та пекти хліб.Зображень Сварога не знайдено оскільки у давні часи він зображався лише символічно, адже був збірним поняттям для всіх Богів, але пізніше його уявляли з топірцем у золотих руках або з молотом у Небесній кузні. Він володіє епітетом прекраснорукий, тобто Бог-митець. Саме від цього образу походить український вислів "золоті руки", яким позначають майстрів якоїсь справи. Сварог є втіленням космічних потуг Світла, Вогню, Повітря (Ефіру), а також Батьком зодіакальних сузір'їв, які отримали назви Сварожичів адже чеська книга "Mater Verborum" (Мати Слів) перекладає ім'я Сварог словом Зодіак. Тому річне коло сузір'їв тобто календар звуть Колом Сварожим.
Етимологічно, ім'я Сварога виводять із санскр. svar (Свар), що означає голос, звук, нота, від яких походять слова зі значенням: звучати, співати, сяяти, блищати, сварити, а також Сонце, сонячне сяйво, з санскр. svarga «небо», або ж слов'янському svariti «карати», «сварити». Існує також форма Зварог, Зворожини — назва свята, яку старі люди пам'ятали в Україні ще на початку ХХ століття.[1]
Одним із джерел, що повідомляє нам про Сварога, є запис у Іпатіївському літописі під 1114 роком, що представляє собою вставку зі слов'янського перекладу фрагменту грецької Хроніки Іоанна Малали:
І бисть по потопе і по разделеньі язик, поча царьствоваті первое Местром от рода Хамова, по нем Еремия, по нем Феоста, иже і Сварого нарекоша Египтяне… Те же Феоста закон уставі женам за един муж посягаті… сего раді прозваша і бог Сварог. И по сем царствова син его, іменем Солнце, его же нарицают Дажьбог Солнце царь, син Сварогов, еже есть Дажьбог, бе бо муж силен.У даному уривку, при перекладі з грецької на старослов'янську мову, ім'ям Сварог було перекладено ім'я Гефест (а Дажбог — Геліос). Спираючись на ці відповідники, дослідники міркують щодо функцій цих божеств. Сварога називають богом-ковалем, богом вогню.
Источник: Википедия.
Источник - офіційний сайт Об’єднання рідновірів України
Сварог
(Див, Дий, Дій) - прабог, володар світу, батько українського пантеону.
Від Сварога, Бога світла і небесного вогню, походять інші Боги – його
сини Сварожичі. Чеська книга «Mater Verborum» – «Мати Слів» – перекладає
наше ім’я Сварог словом Зодіак. Слов’янський Дий тотожний гр. Teos,
лит. Dievas, латис. Dievs, прус. Deiws і означає «Бог» і водночас
«головний Бог». Культ, подібний до нашого Сварога (Дива), мала й Давня
Греція, проте ніде не ставили йому кумирів, як єдиному Богові. Існували
статуї дванадцяти Богам-сузір’ям. Римляни мали зодіакальний круг із
зображенням тварин (власне знаків зодіаку) навколо Юпітера, статуя якого
розміщувалась у центрі. Можливо, у грецькій міфології річне коло
відповідало дванадцяти титанам. Один з них має ім’я Гіперіон, що тотожне
українському Перуну, або зодіакальному сузір’ю Стрільця. У
Візантійському хронографі Іоанна Малали (VI – VII ст.) є згадки про
Гефеста і його сина Геліоса; наш літописець, перекладаючи цей уривок,
називає Гефеста Сварогом, а його сина Геліоса – Дажбогом.
Культ Сварога зародився, вірогідно, на
межі бронзового і залізного віків. Його знали вже кіммерійці і
скіфи-орачі. В Україні поширені назви з коренем Свар- на значній
території: давнє городище Саварка, або Свароме на Київщині, село Саварка
на Росі, село Сваричів на Івано-Франківщині та багато ін. Є подібні
назви і в сусідніх країнах: Сварха і Сваравіс у Прибалтиці, Сварехова
гора на Балканах, Сваров у Чехії, Сварчец, Сваречев, Сварине, Сварове у
Польщі. Зображень Сварога не знайдено, проте є підстави вважати деякі
форми рівнобічних, особливо косих, хрестів (язичницьких, козацьких)
символами Сварога. Сварожим знаком споконвіку вважалися й різні форми
свастики-сварги, які дуже часто знаходимо на вишивках, писанках,
кераміці. Вони є й серед фресок Софійського собору в Києві (ось який
знак живучості народних традицій!) – поміж іконами християнських святих
знаходимо давні язичницькі символи, без яких храм ще в ХІ ст. не
уявлявся.
На небосхилі Сварогові відповідає Плуг (сузір’я Оріона), яке
пов’язують зі скіфською легендою про небесні дари, що впали перед трьома
синами Таргітая (серед них був і плуг). До речі, народна етимологія
пояснює ім’я Таргітай як «цар гетів». В Україні залишком ритуального
вшанування плуга є різдвяні обходи хат з плугом, покладення його під
різдвяним столом тощо. За легендами, які передають наші літописи, Сварог
– Бог ковальства і шлюбу, викував золотий плуг і золоту обручку, які
так гарно оспівуються в колядках, щедрівках, веснянках, жниварських
піснях.
Сварог – Бог-творець Всесвіту, чоловіче втілення Роду. Він
населив Землю різними істотами, створив перших людей, став покровителем
шлюбу й сім’ї. Він відомий ще в давніх аріїв: у ведійській релігії йому
тотожний Тваштар – творець усіх живих і мертвих форм природи. Про нього
розповідає давня культова пам’ятка аріїв "Ріґведа". В Україні про нього
лишилась хіба що згадка у Велесовій Книзі як майстра – твастира (дощечка
22).
У слов’ян Сварог зображався тільки символічно, бо був збірним
поняттям для всіх Богів-Місяців. Арії Індії його зображали з топірцем у
золотих руках, або з молотом у Небесній кузні. Він має епітет
прекраснорукий, тобто Бог-митець. Саме від цього образу походить
український вислів «золоті руки», яким позначають майстрів якоїсь
справи. Сварог є втіленням космічних першопочатків Світла, Вогню,
Повітря (Ефіру), а також Батьком зодіакальних сузір’їв, які отримали
імена Сварожичів (по батькові). Отже, Коло Свароже означає річне коло
сузір’їв – тобто календар.
Ім’я Сварог походить із санскритського (давньоарійського)
кореня Свар-, що означає голос, звук, нота, від яких походять слова зі
значенням: звучати, співати, сяяти, блищати, сварити, а також Сонце,
сонячне сяйво, небо. Іноді його називають Зварог, від чого походить
назва свята Зворожини, яке на Подніпров’ї пам’ятали ще на початку ХХ
століття. Сварог також завідує Раєм (Ірієм), який ще має назву Луки
Сварожі.
Сварог научил людей готовить (творить) из молока творог и сыр, которые некогда считались священной едой, даром богов. Бог создал и Синюю Сваргу — страну в небесах, где живут наши славные предки. Яркие звезды — это их сияющие очи, которыми деды и прадеды взирают с небес на наши земные дела. «Сварганить» до сих пор значит - чудесным, мастерским образом сотворить. Варить и «варганить» можно только при помощи огня и воды («вар» - санскр. вода). Сварог - источник огня и его повелитель. Он творит не словом, не магией в отличие от Велеса, а руками, он создает материальный мир. Он заботился о людях: дал им Солнце—Ра (отсюда наше слово радость) — и огонь, на котором можно было приготовить пищу и у которого можно было согреться в лютую стужу. Сварог сбросил с неба на землю плуг и ярмо, чтобы возделывать землю; боевую секиру, чтобы эту землю защищать от врагов, и чашу для приготовления в ней священного напитка. | ||||
Возможно, одним из самых важных дел Отца Небесного стали созданные им Малое и Большое Кола (круги) времен — земных и космических. Сварог - бог-творец и законодатель, отец Сварожичей (Перуна, Даждьбога-Радегаста, Семаргла-Огня и Стрибога-Ветра), демиург, соотносимый с Гефестом, по мировоззрению, восходящему к орфической традиции. |
||||||||||
| Любая кузня, любой горн - это уже капище Сварога, потому при обустройстве капищ
современному язычнику стоит помнить о том. При деревянном кумире Сварога должен
гореть огонь, калиться металл, металлом должен быть обит и сам кумир. На капище
Сварога должны быть молот (или железная тяжелая палка-лом) и наковальня. Именно
Сварог начал железный век и научил людей пользоваться железными орудиями. Звуки
приятны Сварогу - т.к. он первейший покровитель ремесел и всех мастеровитых -
удары молоточков, звон цепей да завывание огня. Требы Сварогу приносят или сыром
(сырниками) и творогом. Слово "творог" означает - сотворенный, оно однокоренное
с именем Сварога, и является символом небесных хлебов. Роль кумира Сварогу может
выполнять огромный камень, на котором нанесены символы огня. День празднования его приходится на 14 ноября - Сварожки (день Кузьмы и Демьяна). Чтят и отца и сына - Сварожича-Огня. | ||||||||||
Комментариев нет:
Отправить комментарий